Значення дренажних систем для сучасних будинків та ділянок

Кожна ділянка землі має свої індивідуальні особливості, від яких залежать заходи з благоустрою. До таких особливостей відносять рельєф, тип і вологість ґрунту, відстань до поверхневих ґрунтових вод, характер вітрів.
В першу чергу, при улаштуванні будь-якої ділянки з використанням ландшафтних робіт необхідно перевірити глибину залягання ґрунтових вод. Їх близьке розташування веде до пригнічення і загнивання кореневої системи дерев і кущів. Для нормального росту рослин необхідно, щоб ґрунтові води проходили не вище одного метра від поверхні. Крім того, що зайва вологість шкодить рослинності вона впливає і на будівлі, що розташовані на ділянці. Узимку вологий ґрунт промерзає й починає сильно розширюватись в усі сторони та давити на фундамент будівель. Внаслідок чого відбувається розрив стін і фундаменту, порушення цегляної кладки. Руйнування фундаменту, що триває кілька років приводить до серйозних наслідків: порушується цілісність несучих конструкцій, через високу вологість у будинку з’являється цвіль, відбувається деформація віконних рам і дверних коробок. Тріщини, в свою чергу, ведуть до втрат тепла і, як наслідок, до значних економічних витрат.

Ось тому, у таких випадках, важливим і необхідним постає питання дренажу. Дренаж – це система заходів, що призначені для збору та відводу з ґрунту зайвої вологи. Таким чином, дренажні системи є захистом садової чи дачної ділянки від дії ґрунтових вод. Завдяки дренажним системам на подвір’ї завжди сухо, фундамент не руйнується через вплив вологи, в підвальні приміщення не протікає вода.
Хоч дренажна система і потребує досить значних фінансових вкладень, проте, вона досить швидко окуповується. Відновлення ушкодженого ґрунту та будинку потребуватиме значно більших витрат.
Існують різні види дренажних систем, які створюють виходячи з особливостей ґрунту й місця розташування самої ділянки.

Найпоширенішими, на сьогодні є поверхневий і глибинний дренаж.

1. Поверхневий дренаж використовується для збору і відводу води на тротуарах, дорогах, газонах дачних і присадибних ділянок, котеджів. В свою чергу, поверхневий дренаж, залежно від використання елементів водовідводу поділяється на:

• лінійний – використовується для збору води на великій площі. Його перевага полягає в тому, що він не потребує складної підготовки поверхні. Для лінійного дренажу необхідно лише створити схили на обох боках водостоку. Таким чином цей водовідвід дає можливість охопити велику площу ділянки й скоротити протяжність зливової каналізації, яку набагато складніше та дорожче встановлювати і обслуговувати.

• точковий – використовується для збору води в конкретних локальних місцях ділянки. Він чудово доповнює загальну дренажну систему, особливо, у випадках, коли потрібен дренаж будинку чи дачної забудови. Системи точкового водовідводу та дренажу можуть бути встановлені під дощовими трубами, даховими водостоками, в придверних приямках і інших місцях, де потрібен локальний збір великої кількості води. Для цього у цих місцях встановлюють дощоприймачі (пристрої точкової дренажної системи). Цей вид дренажу має і другу функцію, а саме захист від бруду. Для цього в придверних приямках монтуються системи очищення взуття або брудозахисні комплекси. Точковий водовідвід можна також використовувати разом з лінійним, в таких місцях як тераси, балкони, доріжки, в’їзди в гараж та на ділянку, ін.

2. Глибинний дренаж – це система з розгалужених дренажних труб (дрен) взаємозалежних між собою, що мають у стінках безліч отворів. Ці труби розташовані уздовж ділянки та покладені під землею за певною схемою. Надлишкова вода з поверхні надходить у дрени і переміщується у колодязь для приймання води, що перебуває в самій нижній частині ділянки.
Глибинний дренаж є досить складною системою, і стан усієї ділянки напряму залежить від правильного та якісного її укладення. Перед тим як почати будівництво дренажної системи, необхідно правильно її спроектувати. Для цього необхідною буде топографічна та геодезична зйомка землі, внаслідок чого створюється докладний план усієї ділянки з визначенням глибини розташування ґрунтових вод, проводиться підрахунок вертикального планування ділянки, місце і глибина залягання дрен.
Цю систему можна створювати в окремих зонах, а можна і на всій ділянці з різними формами дренажу: паралельно, квадратами чи “ялинкою”. Зокрема, паралельну систему дренажу використовують в процесі осушення компактних ділянок. При потребі в осушенні ділянки площею кілька десятків соток, застосовується система дренажу у формі “ялинки”. Вона є більш ефективною, в порівнянні з іншими видами дренажних систем, але і найбільш витратною через застосування великої кількості матеріалів. Система дренажу у формі квадратів є найбільш економною. Обумовлюється це тим, що з її допомогою осушується не вся ділянка землі, а лише потрібні зони.
Багато в чому спосіб установки глибинної дренажної системи залежить і від наявності на ділянці різних перешкод: будівель, паркану, дерев, ін. В залежності від складу ґрунту по різному розташовують і дрени. Зокрема, для ґрунтів, які погано пропускають воду будують системи із частими дренами: для глинистого ґрунту дрени розташовують кожні 10 метрів, для суглинного – 25 метрів, а для – піщаного кожні 50 метрів.
Ефективність осушення ґрунту залежить і від того, як глибоко встановлені дрени. Тут треба враховувати не лише склад ґрунту, але й рослини, які на ньому ростуть, щоб в результаті ґрунтові води одночасно і підживляли рослини, і не затоплювали ділянку.
Укладання дренажних труб відбувається в спеціально вириті на необхідній глибині траншеї. При цьому ширина траншей повинна бути не меншою трьох діаметрів дренажної труби. Дренажні труби бувають азбоцементними, керамічними і пластмасовими (полімерними) діаметром від 50 мм і більше. Найбільш поширеним є використання 100-міліметрових полімерних труб. Щоб труби не забивались, а отвори в них не закупорювались частинками ґрунту, передбачаються спеціальні оболонки з фільтруючих матеріалів.
Сьогодні найчастіше застосовують технологію, коли дно траншеї глибиною близько 70 см шириною приблизно 50 см вирівнюється й утрамбовується сухою сумішшю, до складу якої входить вапняна щебінка й крупний пісок, товщина шару якого повинна бути близько 50 мм. Також можна використовувати і гравій. Тоді укладаються самі дренажні труби з дотриманням ухилу 5-10 см на м.п., а труби обертаються геотекстилем (він запобігає потраплянню великих часток ґрунту всередину системи). На глиняних ґрунтах застосовують кокосове волокно. Далі їх пошарово обсипають водопроникними матеріалами, наприклад керамзитом чи гравієм в радіусі 15 см. І вкінці, зверху засипають природний шар землі, роблять спорудження оглядових і поворотних колодязів із пластику, що дозволяють спостерігати за роботою всіх дренажних систем.
Закінчується дренажна система колекторним колодязем. Колекторні колодязі бувають: водоприймальними або водопоглинальними. З водоприймального колодязя зібрана вода збирається і використовується надалі для поливу чи скидається за межі ділянки. Поглинальний – улаштовується без днища, і відводить зібрану дренажною системою воду в нижні ґрунтові шари.
Ще одним важливим фактором є можливість очищення дренажних систем. А саме, хоча б раз на рік необхідно сильним напором води здійснювати промивку дренуючих каналів. В результаті, весь осад з труб потрапляє у водозбірники, звідки і видаляється.

І на кінець, варто пам’ятати, що якщо Ви хочете мати якісну дренажну систему, яка прослужить Вам довгі роки, необхідно звернутися до спеціалізованих компаній з відповідним кваліфікованим персоналом. Саме вони спроектують і встановлять таку дренажну систему, що враховуватиме усі особливості та складності Вашої ділянки, і в свою чергу, позитивно позначиться на її мікрокліматі.
Опублікував: Administrator   4-09-2013   в розділі Статті   |   Переглядів: 1619   |   Читати далі